1.
О Господи, як добре, що Ти є,
Як добре, що Ти був, як добре, що Ти будеш,
Як добре, що усе життя моє
В Своїх руках голубиш!
Коли засну, то у свій час розбудиш,
Як розхвилююсь — заспокоїш Ти.
Ти, Господи, ніколи не забудеш
Мене вести.
Вести до дивокраю доброти
Безмежної і вічної любові...
Тебе душа і серце, як святі,
Хвалить готові.
Вони Тобі бажають в щирім слові
Подяку вознести.
2.
О Господи, як добре, що Ти є,
Що завжди був і завжди будеш з нами,
Як добре, що життя земне моє
Утішив щедро друзями-братами.
Вони є гарними пахучими квітками
Із Твого саду, що у небесах.
Ти їх зростив-бо власними руками
І розсадив по селах і містах,
Щоб кожен, глянувши на них, в думках
Твою прославив і любов, і велич;
Відкинув гріх, що сковує, і неміч
І забажав цвісти в Твоїх садах,
Куди земний не досягає жах
І де хвала возноситься в віках.
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Куда девается - Искусство, Зачем проходит - мимо нас? - Лялин Андрей Владимирович (LAVScan) Куда девается - Искусство, Зачем проходит - мимо нас?
Искусство уходит из этого мира вместе с нами. С теми, кому становится крайне скучно доносить Духовную Гармонию и Песнь Муз до сытых желудков и без устали жующих ртов, стремящихся во что бы то ни стало набить собственную утробу, чтобы таким образом пусть хоть Бездуховной Пищей, но всё же - заполнить Бездонную Зияющую Пустоту…
Ручей . - Николай Зимин Уснула степь . Одни лишь звезды
С небес мигают высоты .
И месяц бледный , месяц желтый
Несется в пропасть пустоты .
Один ручей , в глуши петляя ,
Дыша прохладою ночной ,
Бежал куда – то все , не зная ,
Когда и где найдет покой ...
